Підковик
малий

Rhinolophus hipposideros
(Bechstein, 1800)


 

Інші назви (укр.). Підковоніс малий.

Назва (рос.). Подковонос малый.

Назва (англ.). Lesser horseshoe bat.

Опис. Хутро спини світлобуре, черево біле або білясте. Можливі знахідки особин, перетинки яких несуть значні депігментовані ділянки. Верхній виступ сідла (збоку) тупий і короткий (прямокутний). Бічні краї ланцету (за огляду спереду) слабо увігнуті у верхній частині. Спереду сідло має трапеціоподібний вигляд. Перша фаланга четвертого пальця приблизно дорівнює половині довжини другої фаланги. Верхній малий премоляр лежить на лінії зубного ряду і складає до 1/3 висоти ікла.

Розміри. Довжина тіла — 35-47 мм, передпліччя — 34-42 мм, вуха — 14-19 мм, хвоста — 22-33 мм.

Ареал виду і його поширення в Україні. Межа поширення проходить від Англії на південь та узбережжям Середземного моря на схід через Малу Азію й далі узбережжям Індійського океану до Кашміру. Північні терени ареалу захоплюють Середню Азію й на Захід через Кавказ, Україну, Польщу, Німеччину до Англії. Зустрічається на середземноморських островах. Південна межа ареалу проходить через Ефіопію, Судан, Марокко до атлантичного узбережжя. В Україні малого підковика знайдено в Карпатському регіоні, на Поділлі та в Криму.

Характер перебування. Зимовими сховищами слугують виключно підземні порожнини різноманітного типу з температурними показниками близько 10°С. Малого підковика постійно зустрічають на одних й тих самих територіях, навіть часто в одних й тих самих сховищах в усі пори року. Вид осілий, сезонні пересування якого можуть становити 10-15 км.

Характер живлення. Добуває їжу з настанням сутінок, через 20-25 хвилин після заходу сонця. Живиться лускокрилимии — переважно молеподібними метеликами, двокрилими, та іншими дрібними комахами, а також павуками.

Біологія розмноження та демографічні показники. Виводкові сховища розташовуються в місцях природного і штучного походження, що добре прогріваються. Інколи це людські будівлі, споруди різного призначення — горища, мости, дзвіниці тощо. Виводкові колонії нараховують до кількох десятків дорослих самиць. Самці та ялові самиці оселяються окремо від виводкових колоній.
Раз на рік, у червні-липні, самиці народжують по 1 маляті. Від народження до самостійного полювання проходить місяць. Стевозрілими стають до наступного сезону парування, тобто в віці менше року. Тривалість життя 17,5, але відомі випадки, коли тварина доживала до 21 року.

Чисельність. В межах свого поширення на Україні звичайний вид.

Природоохоронний статус. Червона Книга України (1994): II кат., EUROBATS: так, Bern: Дод. II, Bonn: Дод. II, IUCN: LС.

 

Нарис підготовлено А. І. Дулицьким
Фото В. М. Тищенко

 

 повернутися

16 березня, 2005